379.35.67

Тетяна Пісна

КОМУНІКАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ПЕДАГОГІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

комунікація; викладач; взаємодія; моделі комунікації.

1. Аристотель. (2000). Риторика. Поэтика [пер. с древне-греч.]. Москва, Российская Федерация: Лабиринт.
2. Винер, Н. (1983). Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине. Н. Винер, И. В. Соловьева, Г. Н. Поварова (пер.); Г. Н. Поварова (ред). 2-е изд. Москва, Российская Федерация: Наука;
3. Волкова, Н. П. (2006). Професійно-педагогічна комунікація: навчальний посібник. Київ, Україна: Видавничий центр «Академія».
4. Ганжуров, Ю. (2004). Політична комунікація. Політичний менеджмент, 2, 121–129.
5. Єжижанська, Т. С. (2010). Основні підходи до вивчення комунікації. Наукові записки. Серія «Культура і соціальні комунікації», 2, 28–35.
6. Зернецкая, О. В. (2008). Проблеми конкурентного развития системы глобальной коммуникации. Глобальное конкурентное пространство (с. 630–666). Разд. ХIII. Киев, Украина: КНЕУ.
7. Квіт, С. М. (2008). Масові комунікації: підручник для студентів ВНЗ. Київ, Україна: Видавничий дім «Києво-Могілянська академія».
8. Коваленко, В. А., Коваленко, М. Ю. (2012). Теория коммуникации: ученик для бакалавров. Москва, Российская Федерация: Издательство Юрайт.
9. Курбан, О. В. (2009). Соціальна комунікація в системі наукового знання. Інформаційне суспільство, 10, 64–66.
10. Лещев, С.В. (2002). Коммуникативное, следовательно, коммуникационное. — Москва, Российская Федерация: Эдиториал УРСС.
11. Леонтьев, А. А. (1997). Психология общения. 2-е изд. Москва, Российская Федерация: Смысл.
12. Орбан-Лембрик, Л. Е. (2010). Психологія професійної комунікації. Чернівці, Україна: Книги-ХХI.
13. Почепцов, Г.Г. (2003). Теория коммуникации. Москва, Российская Федерация: «Рефл-бук», Киев, Украина: «Ваклер».
14. Войтко, В. І. (Ред.). (1982). Психологічний словник. Київ, Україна: «Вища щкола».

15. Різун, В. В. (2008). Теорія масової комунікації: підруч. для студ. галузі 0303 «Журналістика та інформація». Київ, Україна: Видавничий центр «Просвіта».
16. Романенко, Є. (2012). Комунікація як необхідна складова розвитку сучасного суспільства. Науковий вісник «Демократичне врядування», 9, 2–6.
17. Ткачова, Ю. (2012). Становлення та перспективи розвитку комунікативної парадигми у філософії. Науковий вісник Чернивецького університету: збірню наук. праць. Філософія, 638-639, 96–100.
18. Тухватулина, Л. Р. (2006). Принципы классификации моделей комуникации. Вестник ТГПУ. Серия: гуманитарние науки, 7(58), 49–53.
19. Холод, О. М. (2013). Комунікаційні технології. Київ, Україна: «Центр учбової літератури».
20. Ясперс, К. (1991). Смысл и назначение истории. Москва, Российская Федерация: Политиздат.

1. Aristotle. (2000). Rhetoric. Poetics [trans. Ancient Greek.]. Moscow, the Russian Federation.
2. Wiener, N. (1983). Cybernetics, or Control and Communication in Animal and Machine. Moscow, the Russian Federation: Science; Ch. ed. publications for foreign countries.
3. Volkova, N. P. (2006). Vocational and pedagogical communication: a textbook. Kyiv, Ukraine: Vydavnychyy tsentr “Akademiya”.
4. Ganzhurov, Y. (2004). Political communication. Politychnyi menedzhment, 2, 121–129.
5. Yezhizhanska, T. S. (2010). Basic approaches to the study of communication. Naukovi zapysky. Seriya “Kultura i sotsialni komunikatsii”, 2, 28–35.
6. Zernetskaya, O. V. (2008). Problems of competitive development of the global communication system. Hlobalnoe konkurentnoe prostranstvo (s. 630–666). Vol. ХIII. Kyiv, Ukraine: KNEU.
7. Kvit, S. M. (2008). Mass communication: a textbook for university students. Kyiv, Ukraine: Vydavnychyi dim “Kyievo-Mohilianska akademiia”.
8. Kovalenko, V. A. (2012). Communication Theory: A Bachelor's Apprentice. Moscow, the Russian Federation: Izdatelstvo Yurait.
9. Kurban, O. V. (2009). Social communication in the system of scientific knowledge. Informatsiine suspilstvo, 10, 64–66.
10. Leshchev, S. (2002). Communication, therefore, communication. Moscow, the Russian Federation: Editorial URSS.
11. Leontev, A.A. (1997). Psychology of communication. 2nd ed. Moscow, the Russian Federation: Smysl.
12. Orban-Lembrick, L. E. (2010). Psychology of Professional Communication: educ. guide. Chernivtsi, Ukraine: Knyhy-XXI.
13. Pocheptsov, G. G. (2003). Theory of Communication. Moscow, the Russian Federation: “Refl-buk”, Kyiv, Ukraine: “Vakler”.
14. Psychological dictionary. (1982). Kyiv Ukraine: Vyshcha shkola.
15. Razun, V.V. (2008). Theory of Mass Communication: Textbook. for students. Subject area 0303 “Journalism and information”. Kyiv, Ukraine: Prosvita Vydavnychyi tsentr.
16. Romanenko, Ye. (2012). Communication as a Necessary Component of Modern Society Development. Naukovyi visnyk “Demokratychne vriaduvannia”, 9, 2–6.
17. Tkachova, Yu. (2012). Formation and prospects of development of the communicative paradigm in philosophy. Naukovyi visnyk Chernivetskoho universytetu: zbirnyk nauk. prats. Filosofiia, 638-639, 96–100.
18. Tukhvatulina, L. (2006). Principles of classification of models of communication. Vestnyk THPU. Seryya: humanytarnye nauky, 7(58), 49–53.
19. Kholod, O.M (2013). Communication Technologies: textbook. Kyiv, Ukraine: “Tsentr uchbovoyi literatury”.
20. Yaspers, K. (1991). The Meaning and Purpose of History. Moscow, the Russian Federation: Politizdat.

Повний текст статті